Повыше флаги — город косит чума.
Закрылись даже бордели и тюрьма.
Нет воды и хлеба который год.
Из культурной жизни — крёстный ход.

Ходим, вызываем святых отцов,
на обратной дороге подбираем мертвецов.
Смысл утратили роза и крест.
Ведьмы уволились с рабочих мест.

Смысл заглядывать в хрустальную муть?
Что тут гадать? Все умрут.
Предсказания бессмысленны, у нас пока
средние века, такие средние века.

Епископ приходит в еврейский квартал:
«Кто из нас не гибнет за металл?
Всех нас уничтожит небесный террор,
Всех нас вынесут в чёрный коридор.
Вместо светлых надежд — светлые казни.
Самое время начинать праздник.»

Слышится барабанный бой —
мёртвых поднимает, влечёт за собой,
затягивает нас в свою круговерть.
Тех, кто умер, не пугает смерть.
Комбатанты времени вечной чумы —
если кто здесь и страшен, то это мы.

Одеваем маски, перья и хвосты,
смазываем кровью нательные кресты,
сжигаем поместного сатану,
объявляем небесам священную войну,
хороводы водим вокруг огней.
Всё, что осталось — народный гнев.
Кружево, пудра, кладбищенский грим.
Никогда не поздно умереть молодым.

Никогда не поздно имя поменять.
Обо мне свидетельствует тень моя.
Молчи на кресте и под терновым венцом
и смерть не узнает нас в лицо.


"Другий рік місто косить чума.
Не працюють навіть борделі й тюрма.
Скінчився хліб, скінчилась вода.
З культурного життя – лише хресна хода.
Ходимо, кличемо святих отців.
На зворотньому шляху підбираємо мерців.
Папське ім’я втрачає силу і міць.
Відьми звільняються з робочих місць.

Сенс ворушити цю каламуть?
Що тут гадати? Всі й так помруть.
Яка різниця, що скажуть зірки?
Середні віки такі Середні віки.

І тоді єпископ приходить у єврейський квартал,
і говорить: «Хто з нас не гине за метал?
Усіх нас нищить небесний терор,
усіх нас винесуть в чорний коридор.
Світла немає. Відсутня мета.
Саме час починати свята».

І тоді лунає барабанний бій,
і підіймає з землі ремісників і повій,
і затягує нас у свою круговерть.
Тих, хто помер, не лякає смерть.
Не лякає жодна з її образ.
Боятись тут варто хіба що нас.

І ми одягаємо пір’я й хвости,
і змащуємо кров’ю натільні хрести,
і палимо на вулицях свого сатану,
і оголошуємо небесам війну,
і водимо процесії довкола вогнів.
Все, що в нас є – це народний гнів.

Клади на обличчя пудру й грим.
Ніколи не пізно померти молодим.
Ніколи не пізно змінити ім’я.
Про мене свідчитиме тінь моя.
Але ніколи й нікому не кажи про це.
Смерть не пізнає нас у лице."
https://www.youtube.com/watch?v=B1exW5oI-TI