vikkovrej

полёт на Волю

мы смастерить пытались воздушный шар
так когда-то перелетали берлинскую стену
семьи что хотели в ФРГ стремились к свободе
но детские агрегаты не взлетали не поднимались в небо
мы сокрушались что мы не Дедалы или Сикорские

под осенними дождями росли не только грибы
изменились желания позабылось прошлое
оказалось легче прятаться и жажду свободы забить в уголочек души
нежели быть последовательными максималистами и таки добиться своего

еще мы обожали горький шоколад
чёрный как земли днепропетровщины
не пористый без воздушных пузырьков
обычный черный шоколад советского образца
не сникерсы и милкивэи или баунти с марсами

сделанный из настоящего какао
привезенного с далекого берега слоновой кости
мы не знали что на плантациях его собирали дети нашего возраста
рабство в 21 веке процветает как и прежде

не буду слушать сказки про сомалийских пиратов
или террористов-смертников владельцев оружия
потому что однажды знакомый принесёт в школу ртуть
это все-таки лучше чем оружие и начать по-голливудски стрелять
когда-нибудь сбудется заветная мечта проснусь
осенним днём полечу на Волю


політ до Волі

ми майстрували повітряну кулю
так колись перелітали берлінську стіну
сім’ї що хотіли в ФРН прагнули до волі
але наші дитячі агрегати не хотіли підніматися в небо
ми шкодували що не Дедали чи Сікорські

під осінніми дощами росли не тільки гриби
прагнення згодом змінилися якось призабулося минуле
виявилося легше ховатися й бажання волі забити в куточок душі
ніж бути послідовними максималістами і таки досягти свого

ми ще обожнювали гіркий шоколад
чорний як землі дніпропетровщини
і не пористий без повітряних бульбашок
звичайний чорний шоколад радянського зразка
а не снікерси і мілківеї чи баунті з марсами

зроблений зі справжнісінького какао
привезеного з далекого берега слонової кості
ми не знали що він зібраний з плантацій дітьми нашого віку
рабство в 21 столітті процвітає як і в попередніх

не буду слухать казок про сомалійських піратів
чи терористів-смертників володарів зброї
бо одного дня знайомий принесе ртуть до школи
це все ж краще ніж зброю і почати по-голівудськи стріляти
колись-таки збудеться заповітна мрія прокинусь
осінньої днини летітиму до Волі
10911 19^36

                                    когда ребенок был ребенком ...
                                                   из фильма «Небо над Берлином»

когда мы успели состариться
когда разуверились что мечты сбудутся
перестали считать свои шаги
и сколько плавает утят в речке
а может когда перестали пробовать капли дождя языком
дав им упасть на землю

морщинки души слабость воли
пришли к нам со взрослыми рассветами
когда мы перестали интересоваться иными
когда разучились улыбаться солнцу
а может забыли самое важное в этой чудной жизни
оставаться непосредственными настоящими

старые дети с грустными глазами
не слушают ветра вспоминают прошлое
тогда они были юны и счастливы
тогда не покидал их интерес к жизни
и именно тогда пришел опыт
который сказал что больше не надо падать
забудь любовь ее просто нет


                               коли дитина була дитиною...
                                                  з фільму «небо над берліном»
коли ми встигли постаріти
тоді як втратили віру в мрії що збудуться
тоді коли перестали рахувати власні кроки
чи скільки плаває каченят в річці
а може тоді як перестали пробувати краплини дощу язиком
давши їм впасти на землю

зморшки душі кволість духу
прийшли до нас з дорослими світанками
коли ми перестали цікавитись іншими
тоді як розівчилися посміхатися сонцю
а може забули найважливіше що є в цьому чудернацькому житті
залишатися безпосередніми справжніми

старезні діти з сумними очима
не слухають вітру згадують минуле
там вони були юні й щасливі
там не покидала їх цікавість до кожного дня
та саме тоді прийшов досвід
котрий сказав що більше не треба падати
забудь любов її просто нема

40608 Вик Коврей